Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.04.2014 року у справі №5008/1818/2011
Постанова ВГСУ від 08.04.2014 року у справі №5008/1818/2011
Постанова ВГСУ від 17.11.2015 року у справі №5008/1818/2011
Постанова ВГСУ від 08.04.2014 року у справі №5008/1818/2011
Постанова ВГСУ від 19.08.2014 року у справі №5008/1818/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 5008/1818/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Куровського С.В.

За участю представників : ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" - Тонконога В.В.; ТОВ "Грано" - Ракушинця А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від

23.06.2014 по справі № 5008/1818/2011 за заявою ТОВ "Технік Енерджі" про банкрутство ВАТ "Племінний завод Закарпатський",-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.12.2011 порушено провадження по справі № 5008/1818/2011 про банкрутство ВАТ "Племінний завод Закарпатський", за загальною процедурою, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

До Господарського суду Закарпатської області 08.02.2012 подано заяву ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" про визнання кредиторських вимог до ВАТ "Племінний завод Закарпатський" в сумі 1 560 221,81 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 по справі № 5008/1818/2011 /суддя Карпінець В.І./ визнано кредиторські вимоги ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" до боржника в сумі 767 633,68 грн - основного боргу (перша черга задоволення вимог кредиторів, як вимоги, забезпечені заставою), 458 798,03 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів (вимоги не забезпечені заставою), 333 790,10 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів (штраф) та 1073,00 грн - судового збору (перша черга задоволення вимог кредиторів).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 по справі № 5008/1818/2011 /судді : Мирутенко О.Л., Гнатюк Г.М., Крачук Н.М./ ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 скасовано в частині визнання ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" кредитором боржника з вимогами у сумі 767633,68 грн. основного боргу у першій черзі, постановлено в цій частині нове рішення, яким визнано ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" кредитором боржника з вимогами у сумі 767633,68 грн. основного боргу (4 черга задоволення вимог кредиторів), в іншій частині ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 скасувати, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 залишити в силі.

В запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Грано" просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Провадження по справі про банкрутство ВАТ "Племінний завод Закарпатський" здійснюється на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону, чинній до 19.01.2013 року.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається із матеріалів справи, в газеті "Голос України" №14 (5264) 25.01.2012 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Племінний завод Закарпатський".

Відповідно до ст.14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" 08.02.2012 подана до господарського суду заява про визнання кредиторських вимог до ВАТ "Племінний завод Закарпатський" на суму1 560 221,81 грн, із яких: 767 633,68 грн. - основний борг за договором №8-03 від 09.08.2008 та додатковій угоді від 09.12.2008 №0912-01 (забезпечені заставою); 458 798,03 грн - вимоги не забезпечені заставою та 333 790,10 грн - штрафні санкції (а.с.107-110, т.1).

Кредиторські вимоги ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" до боржника, ґрунтуються на заборгованості боржника за укладеним договором поставки насіння №8-03 від 09.08.2008 і додатковій угоді від 09.12.2008 № 0912-01, в сумі 842633,68 грн. Згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 15.10.2009 по справі № 9/83 стягнуто з ВАТ "Племінний завод Закарпатський" на користь ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" 842633,68 грн. - основного боргу, 252790,10 грн. - штрафу та 11190,24 грн. - відшкодування судових витрат. Після набрання вказаним рішенням суду законної сили, боржником було частково погашено від загальної суми 842633,68 грн. основного боргу, шляхом сплати 24.11.2010 суми 1111 грн., 07.06.2011 суми 50 000 грн., 11.07.2011 суми 10 000 грн. та 05.08.2011 суми 15 000грн.

Згідно договору поставки №0212 від 12.02.2009 у боржника наявна заборгованість перед ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" у сумі 270000 грн. основного боргу за поставлений товар. Згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 27.11.2009 по справі №14/56 стягнуто з ВАТ "Племінний завод Закарпатський" на користь ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" суму 270000 грн. основного боргу, суму 81000 грн. штрафу та 3746 грн. у відшкодування судових витрат. Після набрання вказаним рішенням суду законної сили, боржником погашено від загальної суми 270000 грн. основного боргу, шляхом сплати 11.07.2011 суми 5000 грн. та 05.08.2011 суми 5000 грн.

Відповідно до укладеного договору застави від 13.02.2009 для забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язань за договором поставки насіння №8-03 від 09.08.2008 та додаткової угоди №0912-01 від 09.12.2008 на загальну суму 852633,68 грн. покупцем - заставодавцем надано в заставу майбутній урожай озимих сільськогосподарських рослин з площі 700 га на суму 1108424 грн. відповідно до визначеної оцінки за домовленістю сторін; даний договір застави зареєстрований в державному реєстрі застав рухомого майна.

Нараховування кредитором 3 % річних та інфляційних витрат за договором поставки насіння №8-03 від 09.08.2008 на загальну суму 83 580,18 грн. обгрунтовано вимогами ст. 625 ЦК України, так як боржником сума 767633,68 грн. від загальної суми 842633,68 грн. основного боргу не була у встановлені строки погашеною.

Також, боржником не була погашена заборгованість за договором поставки №0212 від 12.02.2009 у сумі 260000 грн. від загальної суми 270000 грн. основного боргу, тому ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", відповідно до вимог ст. 625 ЦК України нарахована сума трьох процентів річних від суми боргу та нарахована сума інфляційних втрат, які становлять загальну суму 241621,84 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, між боржником та ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" 13.02.2009, з метою належного виконання умов договору поставки насіння №8-03 від 09.08.2008 та додаткової угоди №0912-01 від 09.12.2008 ,укладено договір застави майна - майбутнього вражаю озимих сільськогосподарських рослин (а.с.126 т.1).

Господарський суд першої інстанції, визнаючи в ухвалі від 30.03.2012 грошові вимоги ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" 1 560 221,81 грн та відносячи їх, відповідно в сумі 767 633,68 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів, як вимоги, що забезпечені заставою, 458 798,03 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів, 333 790,10 грн. - шоста черга задоволення вимог кредиторів та 1073,00 грн - судовий збір, виходив з того, що зазначені вимоги ґрунтуються на вимогах Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та підтверджуються належними доказами у справі, зокрема відповідними судовими рішеннями господарського суду Закарпатської області від 15.10.2009 по справі № 9/83 та від 27.11.2009 по справі №14/56.

Скасовуючи ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 в частині віднесення вимог ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" в сумі 767 633,68 грн до першої черги задоволення вимог кредиторів, як вимог, що забезпечені заставою та відносячи їх до четвертої черги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в порушення вимог ст.12 Закону України "Про заставу", в договорі застави від 13.02.2009 не визначено, що передається в заставу, не ідентифіковано предмет застави, не вказано обсяг, кількість, сорт, вид предмета застави і згідно ст.7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" навіть внесення до Державного реєстру застав запису про предмет застави без достатньої його ідентифікації не створює виникнення прав за таким обтяженням у сторін.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що оскільки договором застави від 13.02.2009 предмет застави не ідентифікований, він не існує ні в юридичному, ні в матеріальному розумінні, то даний договір не створює правових наслідків виникнення права застави і тому, вимоги ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", на суму 767 633,68 грн. включені до першої черги, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника - безпідставно.

Але з такими висновками суду як першої так і апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.

Згідно ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно із ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за наслідками розгляду грошових вимог кредиторів господарський суд визнає грошові вимоги (повністю чи частково) або їх відхиляє. Завдання господарського суду у справі про банкрутство полягає не у вирішенні спору між кредитором та боржником по суті, а у перевірці обґрунтованості грошових вимог кредиторів.

Як вбачається із матеріалів справи, та було зазначено вище, кредиторські вимоги ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" до боржника в сумі 1 560 221,81 грн. підтверджені, зокрема, відповідними судовими рішеннями господарського суду Закарпатської області від 15.10.2009 по справі № 9/83 та від 27.11.2009 по справі №14/56, із яких 767 633,68 грн віднесені до першої черги задоволення, як заставні , так як обгрунтовані наявністю укладеного договору застави майна боржника від 13.02.2009.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору містить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ст.ст.1, 4 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч.1, 2, 3 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.

Статтею 12 Закону України "Про заставу" визначено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Предметом договору застави майна від 13.02.2009 є майбутній врожай озимих сільськогосподарських рослин з площі 700 га на суму 1 108 424,00 грн (п.2.1 договору).

Суд першої інстанції, даний договір застави майна боржника від 13.02.2009, належним чином не дослідив та не дав належної оцінки щодо його відповідності вимогам Закону.

Львівський апеляційний господарський суд, розглядаючи справу в апеляційному порядку дійшов до висновку про те, що оскільки предмет застави за договором від 13.02.2009 не ідентифікований та він не існує ні в юридичному, ні в матеріальному розумінні, то вказаний договір не створює правових наслідків виникнення права застави.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 8 ст.181 ГК України передбачено, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та дійшовши до висновку про те, що договір застави майна боржника від 13.02.2009 не створює правових наслідків для сторін, суд апеляційної інстанції не дав оцінки даному договору стосовного його відповідності вимогам Закону ( неукладений, недійсний).

Таким чином, господарським судом як першої так апеляційної інстанції, в порушення вимог закону, постановлені судові рішення по справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи стосовно кредиторських вимог ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" до ВАТ ВАТ "Племінний завод Закарпатський" зокрема, щодо відповідності укладеного договору застави майна боржника від 13.02.2009 вимогам закону та визначення черговості їх задоволення.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 щодо кредиторських вимог ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін щодо кредиторських вимог ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" до боржника та визначення черговості їх задоволення і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1115, 1117 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від

23.06.2014 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 30.03.2012 по справі № 5008/1818/2011 скасувати.

Справу № 5008/1818/2011 в частині кредиторських вимог ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" направити на новий розгляд до Господарського суду Закарпатської області.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.